RNCGMU научно-методическая литература

время работы: с 10 до 22 телефон: (632) 452-452



Каталог


магазин платьев в москве недорого

Отзывы

  • на этом сайте мне удалось найти те научные книги, которые я безуспешно искала долгие годы

  • я аспирант на кафедре китайского языка и без вашего сайта мне бы было очень трудно найти методические пособия для своих студентов на китайском языке






Finestre prezzi

Опубликовано: 02.06.2017

видео finestre prezzi

Finestra Pvc - Infissi Seramenti, Porte E Finestre Pvc In Italia

Юзьо ОБСЕРВАТОР

Шановний пане Юзю!

Ніколи не сподівався, що писатиму листа до “Львівських обсервацій”, але лист Ксені Безіменної спонукав мене до цього. Передусім хочеться висловитись про сепаратизм Влодка Костирка, який “хоче розіграти югославський сценарій на наших землях” (не зовсім розумію, що це означає), на сайте здесь. Особисто я жодного разу не зустрічав текстів або рисунків Костирка, де фігурувало б слово “сепаратизм”.
Лише в “Провокаційному інтерв’ю” радіо “Нова Хвиля” дійсно що п’ять хвилин звучало це слово, але не з уст інтерв’юєнта, а з вуст ведучих. Раджу і їм і п. Ксені згадати інші цікаві терміни: федералізм, автономія, регіональне самоврядування. А в бажанні “розіграти югославський сценарій” слід би було звинуватити світлої пам’яті Вячеслава Чорновола, який 10 років тому висунув ідею Галицької федерації. Чомусь сьогодні ніхто, в т. ч. п. Ксеня, не обурюється автономією Криму. Це ж – феномен! Адже в Криму мешкають люди, які своїми політичними поглядами, мовою, ідеологією, ментальністю, психологією значно ближчі до мешканців Донецька, ніж галичани. Особисто мені значно легше знайти спільну мову з мешканцями Відня або Кракова, ніж з мешканцями Маріуполя чи Ніколаєва.

Хоча “Львівські обсервації” не є місцем для наукових дискусій, желаю спробувати навести кілька випадкових епізодів з нашої “спільної багатовікової” історії. Ось як описує писар львівського магістрату Самійло Кушевич облогу Львова військами Хмельницького: “Ворог мусив відступити з вогню, марно і безжально вбивши 100 дев’ятнадцять осіб у шпиталі, кількадесять у монастирі Марії Магдалини, тридцять у шпиталі Св. Станіслава, не рахуючи тих, хто не міг вийти з будинків, а вкінці у церкві Св. Юра повбивали много чоловіків, викидаючи їх з вікон, приставляючи драбини, стріляли в людей, як у зубрів, а здобувши церкву, жінок, навіть грецької віри, продали в неволю татарам. Вчинивши це, там розташувався зі своїм полком полковник Головацький”.

А ось інший фраґмент з розвідки історика Ю. Целевича “Перехід козаків через Покутє до Молдавії в році 1739”: “Які сліди лишив за собою той ураган, як жорстоко і дико обходились козаки з мешканцями нашого Покутя, зі шляхтою, з жидами в містечках і по селах, з вірменами і з селянами, з якою дикою лютістю кидались зарівно на жидівські божниці, на латинські і вірменські костели, як і на руські церкви, скільки добра розграбували, забрали, або змарнували і знищили, если не могли чого забрати з собою і скільки допустились всіляких одичавших варварств”.

По війні борцями з бандерівщиною були не тільки уродженці Пєрьмі та Рязані. До сьогодні уряд незалежної України не визнав ОУН - УПА воюючою стороною. Навпаки, ті, хто безжально вбивав наших краян, живучи на нашій землі, отримують у 5 - 10 разів більшу пенсію, ніж ті, хто зміг вижити, захищаючи свою Батьківщину і пройшов багаторічний жах концентраційних таборів. Для більшості тих, хто живе за Збручем, ми й досі просто “бандери”.

А візьмімо наш час. Чи може хтось назвати бодай 1-го галичанина, що має в українській державі реальний вплив на економіку і політику? Хто заперечить, що саме наша держава причинилася до того, що Західна Україна сьогодні є економічною провінцією України? Коштів, витрачених на реконструкцію Хрещатика та відновлення Михайлівського монастиря, вистачило б на реставрацію цілого Львова. Бо Київ – обличчя України, а Львів – задуп’я.

Я згідний з авторкою, що “за Збручем теж живуть непомітні люди, що розмовляють українською і вірять, що мають власну державу”. Але ці люди нічого в державі не вирішують і майже ні на що не впливають. І ніколи крихітна Галичина не зможе врятувати їхню українськість.

До речі, якщо вас цікавлять Товари для рукоділля, сьогодні ви сможете без заморочек їх придбати в Інтернеті

“Нас просто ніхто не відпустить, – бідкається п. Ксеня з приводу нашого прагнення вижити, – і в Києві на цю дискусію подивляться як на черговий регіональний маразм”. Мені байдуже, як на мене дивляться в Києві, як і їм байдуже, що я думаю про их. Але я не желаю, щоб Галичина була цуциком на смичі: желаю – пущу, желаю – не пущу. Ми повинні мати право “відпускатись” если і куди хочемо. Желаю мати свободу вибору і просто свободу. Автономія, федерація, регіональне самоврядування – назва несуттєва. Мусить бути створений інструмент, що дасть змогу піднятися з колін нашому зубожілому, ще не до кінця здеморалізованому, але все ще гоноровому регіону.

Шановна п. Ксеню! Ви маєте рацію в тому, що “галичани не кращі і не вищі”. Вони просто інші.
Враховуючи моду на підписування листів псевдами, дотримуюся цієї ж тенденції – Юрко Галицький. .

* * *
Дорогий пане Юзю, колінкую о негайну поміч! Звертаюся до Вас не тільки як до світоча літератури, але й як до авторитета офіційно визнаного. Ви ж бо – Людинорік!

Напевно я тихо звар’ював і стану бажаним клієнтом знаного доктора Рибки. Бо останнім часом не можу второпати, чому ледь животіє все наше кіно, телебачення, чому отруєно книгодрукування. Не можу зрозуміти, чому наші старі й недужі ветерани ОУН -УПА отримують 40-60 гривень, а садисти – зайди, їхні кати розкошують у захоплених колись люксусових помешканнях і мають шалені пенсії від нашої держави.

Поможи, Боже, второпати крокодилові сльози колись друзів, а тепер наших можновладців на похороні пісняра, если той якихось півроку тому блукав їхніми цяцями-кабінетами в надії вимолити якусь мізерію аби відсвяткувати 20-річчя “Ватри”. Не дали. Зате у сценарій і режисуру поховання вони вклали увесь талант своїх издавна зотлілих душ.
З усіляким пошанівками
Місько Паніковський.

* * *
Високоповажаний Пане Юзю!

І знову – зауваження до деяких текстів “Поступу”. Передусім, піддержуючи повністю ідею чистки української мови, висунуту п. Мацюком в серії його статей “Суржик для інтеліґенції”, мушу з прикростею ствердити, що і в нього зустрічаються мовні “блохи”. Ось стаття за 1. 07. Зворот “пожнемо через 10 років” – калька з російського, в нас “за 10 років”. До речі, незрозуміле мені писання “росИйське” – отже, “Росия”, всупереч “і” в мовах усього сьвіту та й у більшості наших клясиків. Явним русизмом є і слово “розгульний” (патріотизм), а на відміну маємо і польонізм “звиклий”.

Здесь, при нагоді, хотів я ще звернути увагу на розповсюджену тепер заміну слів “поверховний, поверховно” (те, що відбувається на поверхні, тобто – не ґрунтовно) на “поверховий”. Це що – те, що на вищім поверсі? Це явний бред. Але, як зауважує і сам шановний пан Создатель, з мовними абсурдами боротися важко. ..

Для узуповнення колекції русизмів – ще декілька перлин із “Поступу”. Число за 7 липня : ст. 5, нотатка із Мінхену –”прийом на боту” – калька з російського бюрократичного жаргону, стосована тепер повсюдно замість “прийняття”. Ст. 2 : “Збитків на мільйони” – адже “збитки” це псоти, жарти, а здесь повинно б бути – “втрати” або “шкоди”. Ця ж ст. 2: “жертви блискавиць” – але ж, панове, – мабуть ударів грому, бо самі блискавки ще нікому не зашкодили. .. А “грозовий розряд”? !
І чому вживати слово “траур”, а не “жалоба” /стаття “В бій вступають камікадзе” на ст. 5/. Але є помилки і в фактах: у спогадах п. Михалика “Сімдесяті роки” (1 липня) читаємо “на вул. Підвальній з’явився пам’ятник Івану Підкові”. Кожний львів’янин зрозуміє, що це лише механічне перекручення, адже мова про пам’ятник Іванові Федоровичу, вперто іменованому Федоровим.
Але уявім собі, що за 50 чи 100 років якийсь создатель трактуватиме цю статтю як джерело – і буде вгадувати, де властиво стояв цей пам’ятник?
З поважанням – Роман Макітра

* * *
Шановний пане Юзю!
Читаю я не так давно в “Ратуші” ухвалу міської ради №547: “Вилучити з користування будинку дитячої та юнацької творчості земельну ділянку площею 1200 кв. м. на вул. Науковій, 17 за його згодою і зарахувати до земляного припасу міста”. І дивуюся. Досить лише зайти до того БДЮТ і спитати, чи хтось годився віддати земельну ділянку. Правду вам скажу – ніхто. Бо ще кілька літ тому обстоювали цей клаптик землі усім колективом разом з батьками і дітьми.
На місці цієї ділянки має розташуватися міні-ринок. Але чи є в ньому потреба, если поруч ринок “Провесінь”, ринок біля універмагу “Львів”, ринок “Південний”, купа яток і магазинів. Цікаво, що губернатор збирається вуличну торгівлю прикрити, а ось міська рада, навпаки, розширює за рахунок дітей. Адже у БДЮТ функціонує понад тридцять безкоштовних гуртків, є студії, ансамблі, театри. Самі знаєте, що у мікрорайоні Південний багато висотних будинків, де живуть 10-ки тисяч людей, а крім школи, церкви і Будинку творчості іншого культурного закладу нема. Тим часом неподалік занепадає недобудована будівля Комплексу водних видів спорту на вул. Княгині Ольги. Чому б там не створити потужний культурно-освітній центр?
Тим часом ті спритники з міні-базару вже зрізали кілька плодових дерев і кількадесять метрів металевого паркану у БДЮТ на рынок забрали.
Якось ми без цього рынку жили і, думаю, далі проживем. А от дітям ця земля потрібна – вони здесь малюють, проводять масові входи та й літню сцену планується побудувати. А наш брат – депутат, до речі, освітянин, каже, що не бути здесь ніякій сцені, бо потрібен рынок. Чому з’явилась така зацікавленість в одного з колишніх комсомольських лідерів ділами базарними, здогадатись не важко. Отак, пане Юзю, і живуть люди, які дають депутатські мандати, а ті віддячують тим, що скоро почнуть виганяти з власної хати.

Пожарное оборудование

Богдан Промінь

* * *
Шановний пане Юзю!
Довгий час збираюсь написати до Вас листа, та врешті ті “доброзичливці” з їхніми листами в “Поступі” № 111 змусили взятися за перо. Просто диву даєшся, если читаєш, як деякі псевдоінтелігенти пнуться з для себя, критикуючи Вас за те, чого вони збагнути не можуть. Ані стара галицька говірка їх не тішить, ані зміст обсервацій не влаштовує, як вони, бідні, здесь живуть з так


Mywindiy montaggio Fai da te - Come si monta una finestra in pvc


rss